Всем доброе утро! Давно хотела посоветоваться, да руки не доходили(((( Мой ребенок нытик(((( И от этого сам страдает. Например, может разрыдаться в саду, потому-что с ним друг не дружит. Он у нас вечный страдалец. По любому поводу страдания, "ну воооооооооот" и плач. Он изначально выбирает свою роль подавляемого, хочет дружить только с лидерами по духу. Ребенку 4 года, может посоветуете, как поступить?
Я віддала малу на індивідуальні(!) заняття з тренером по плаванню. Ще, наше сімейне - лижі, тут і ми, і теж інструктор.
Для моєї, приблизно такої ж нитика дитини важливо, щоб з нею займалися індивідуально (ми мали досвід і секції також), тоді вона себе ні з ким себе не порівнює і нікому "не програє", концентрується на собі. Результат був не швидкий, але був. Зараз мала плаває, як рибка.
І доручати дещо з домашніх справ, за що звичайно потім похвалити - салат помогти накришити, щось принести, стіл накрити, в магазині дати їй гроші для оплати, це їй і цікаво і підмімає її значимість.
Я читала на цю тему статтю і таке зауваження було, що для невпевненої дитини потрібно робити наголос що вона зробила "повну" справу. Наприклад, ти не "порізала щось у салат", а " приготувала сама салат для усієї сім`ї", не "принесла виделки чи ложки", а " накрила стіл, все підготувала, майже зробила сніданок/обід/вечерю", "не розмалювала малюнок", а "намалювала такий гарний малюнок". Тобто акцентувати на тому, що дитина має повний видимий результат. Я цією порадую дуже часто користуюсь, і бачу, що працює. А про басейн, це не обов'язково саме плавання (ми мали укріпити спинний корсет), будь-який спорт, який хоч трохи подобається, але з можливістю індивідуального тренування.
Извините, Вы так описали своего ребенка... "нытик", "вечный страдалец", "подавляемый" :( Откуда у него будет хорошая самооценка. Никакой индивидуальный тренер не поднимет, если вся семья помогать не будет. Есть же ребенку чем гордиться, раздувайте это посильней, там Nadjuha выше писала. Рисунки - в рамочку и на стену, а не на полку, фотографии - туда же, за достижения можно диплом нарисовать, почаще при ребенке рассказывайте, как Вы им гордитесь. Любым ребенком есть за что погордиться. Если Вы сами начнете эту работу, идеи придут. И слов таких, как в посте, дома не должно быть вообще :)
Ну, якщо не набридла, ще вчорашній приклад. Я готую на кухні вечерю, менша бавиться, старша у кімнаті робить уроки. І починається "Я нічого не розумію... дурна задача... я тупа..." і ниття... Майже кожен вечір таке (зараз вже не постійно, але часто). Можна, почати як у нас часто "Ти маєш вчитися, скільки можна нити, ми з татом самі вчилися і т д". От є така відмінність у підході до навчання дитини, у нас - примус, негатив, у Європі - через позитив. Але це важко пояснити, треба це бачити. Що роблю я. Кличу:"Марічка, йди сюди!" Сильно обнімаю і цілую у тім`ячко, кажу :"Ти ж моя ученичка, розумничка, сонечко моє золоте". Все. Відпускаю і далі займаюся вечерею. Мала вже "хі-хі", і біжить до столу знову робити уроки. І їх робить! Може прийти чи покликати, щось запитати (що нормально), але без ниття і примусу. От якось так.
